Вона легка і світла, ніжна і сильна водночас, а ще приємна у спілкуванні і дуже глибока людина. Художниця Маргарита Паламарчук малює, подорожує, бере участь у благодійних та соціальних проектах, культурних заходах, цікавиться астрологією, а також виховує сина Фелікса.

Про важливість профосвіти у роботі художника, критику та методи виховання дитини Маргарита розповіла в інтерв’ю виданню «ВолиньТоп».

Ти закінчила технічний університет, однак створюєш картини. Чи важливо для художника мати відповідну освіту?

Хоч я й закінчила наш ЛНТУ, але живопис і якась креативність завжди мені була цікава і легка. Тобто я з дитинства любила малювати, але відповідної освіти по вподобанням мені не вдалось отримати, тому все, що мене цікавить, читаю в інтернеті і просто практикую та випробовую. Я чесно вважаю, що відповідна освіта дає необхідні знання, вправність та техніку, але якщо ти і не маєш освіти, то сьогодні можна все отримати через інтернет.

Я чесно вважаю, що відповідна освіта дає необхідні знання, вправність та техніку, але якщо ти і не маєш освіти, то сьогодні можна все отримати через інтернет.

Знаєш, у соцмережах користувачі постійно проходять всілякі тести «Яка ти пісня», «Яке ти дерево», «Який ти Гусь», якби довелося проходити подібний тест «Який ти художник», як думаєш, що б у тебе вийшло?

Я (тихенько) люблю такі тести іноді, або як краще сказати, іноді гратися. Якби проходила тест «Який ти художник», то, певно, випало б, що якийсь несерйозний, невідповідальний.

Одних митців критика робить сильнішими і ще більш впевненими у своїй унікальності, інших, навпаки, вбиває і демотивує. Як ставишся до критичних відгуків на свої роботи?

Критика – це цікава річ, вона існувала завжди. Сама чула її після різних виставок, та і від рідних – за різні роботи і в різних умовах, і за багато років зрозуміла, що це все має право на існування – і м’яка, і жорстка, але сприймається вона за станом свідомості по-різному. Я навчилася сприймати критику як факт, як думку різних людей, як їхнє право на самовираження, а з моєї сторони – вибіркове отримання певної інформації, яку треба проаналізувати і вибрати щось корисне (посміхається).

Я навчилася сприймати критику як факт, як думку різних людей, як їхнє право на самовираження, а з моєї сторони – вибіркове отримання певної інформації, яку треба проаналізувати і вибрати щось корисне.

Ти створила чимало картин з використанням незвичних матеріалів: скло, батарейки, нитки. Чи пробувала коли-небудь малювати реалістичні полотна?

Так, насправді і реалістичні полотна я створюю, але це в основному на замовлення, бо я все одно навіть гарні пейзажі чи речі хочу стилізувати чи спростити (мені так більше подобається). Це і портрети, і пейзажі чи натюрморти.

У Луцьку легко знайти покупця для твоїх картин?

Мені здається, що продавати картини важко, у Луцьку – тим більше! Хоча, що дуже приємно, є люди, яким подобаються мої роботи, і вони хотіли б їх мати.

Мені здається, що продавати картини важко, у Луцьку – тим більше!

Що потрібно робити художнику, щоб заробляти гроші своїми картинами?

Всі методи маркетингу можуть допомогти художнику продавати свої роботи, і або за допомогою спеціальної людини, менеджера, або самому. Але все ж додає успіху в продажу професіоналізм і «щирість» робіт – коли картина чи витвір мистецтва дійсно має душу, оригінальність і, як я ще думаю, позитивну енергію (посміхається).

Що чи кого ти б ніколи не намалювала? У твоїй роботі є табу?

Ще не думала про це, важко сказати (замислюється). Подумаю (посміхається).

Що робить тебе щасливою?

Мене робить щасливою вміння відчувати свої справжні бажання і можливість реалізувати їх… вміння відчути натхнення і уроки Всесвіту та ритми життя.. вміння любити життя у всіх його проявах, але найперше – через себе, пропускаючи через індивідуальне сприйняття.

У тебе є прекрасний син Фелікс. Як змінилося твоє життя з появою малюка?

Поява дітей змінює людей, бо змінює ритм життя і мислення, хоч, певно, не всіх, але то таке (посміхається). Мені доводилось і продовжую багато працювати над собою, щоб бути щасливою мамою і мати щасливу дитину, але воно того варте. Це значно розширило моє світобачення і змусило змінитись. Хоч результатом я задоволена. Я не ідеальна мама, я навіть не мама, я – більше друг, але мені це подобається.

Я не ідеальна мама, я навіть не мама, я – більше друг, але мені це подобається.

Маргарита Паламарчук з чоловіком Юрієм та сином Феліксом

Ти строга мама?

Я добра мама, але зараз учуся строгості і дотриманню певних, необхідних для хорошого життя, правил для себе і дитини. Але щоб це не обмежувало творчість, самовираження та можливість бути собою.

Що, на твою думку, найголовніше у вихованні дітей?

Для мене важливо дати дитині відчуття свободи але разом і підтримки, та навчити розуміти свою природу і свою індивідуальнісь, при цьому навчити комунікувати та взаємодіяти з природою, соціумом та приймати чи розуміти особистості інших.

На своїй сторінці у Facebook ти писала, що була надто серйозною дитиною… по твоїх картинах так і не скажеш – вони дуже яскраві та динамічні.

Була, але стала дуже несерйозною дорослою (сміється).

Розмовляла Зю Побережнюк