Луцьк

Злий Дух Смороду

Луцьк

Злий Дух Смороду

Історія зі смородом у Луцьку насправді не нова. Ми провели власне розслідування про те, що насправді смердить і чи збирається місцева влада виганяти з міста злий дух смороду.

Неприємний запах у Луцьку став регулярно з’являтися на початку десятих років (2011, 2012) і з кожним роком аж до наших днів ставав все нестерпнішим. Крещендо (пік) аміачно-сірководневого зловоння сягнуло сьогодення (2018 рік). І тепер про нього не говорить тільки ледачий. Минулоріч через сморід почалося полювання на відьом. Екологи переконували і рвали горла на нарадах та у ЗМІ, що неприємний запах спричинює Луцький Гнідавський цукровий завод і біоетаноловий завод. Зрештою на вимогу активістів та тих же екологів ці заводи зупинили на кілька днів роботу.

Лучани наївно завмерли в очікувані. Менш ніж за дві доби, уночі сморід пробрався в оселі мешканців і вкотре безцеремонно зґвалтував їх нюхові рецептори. Екологи замовкли і затихли й до нині. Тепер вони надобережно і ввічливо утримуються від коментарів. Хоча тут є два варіанти чому. Перший – некваліфікованість екологів, що мало ймовірно. Другий варіант – це чітке завдання “мочити” Цукровий та Біоетаноловий заводи. От тільки людей не надуриш. Органіки ніхто не відміняв. Бродіння від цукрового жому пахне жомом. А від біоетанолу ріпаком чи іншими складовими, але аж ніяк не каналізаційними стоками.

Влада і активісти почали шукати версію номер два. В хід пішли м’ясокомбінати і асинізатори, які таємно зливають нечистоти у каналізаційні мережі міста. Тут принаймні версія була хоч правдоподібніша. Лучани знову почали виходити на нічні полювання і боротьбу зі злим духом смороду. Переловили, перештрафували асинізаторів, які нелегально зливали у міські стоки, а то й в річки, нечистоти. Але як смерділо, так і смердить. Ковбасні заводи та екскрементовозів частково залишили у спокої.

Знайшлася і версія три – зовсім несподівана. Диверсія. На думку робочої групи в міській раді, хтось ніби то спеціально розпилює смердючі речовини у повітрі. Проте версію міфічних скунсів-диверсантів лучани підняли на глум.

Розуміючи, проблема серйозна і люди налаштовані рішуче, влада таки наважилася висунути четверту версію. Смердить в Луцьку та його околицях тому, що у селищі Гірка Полонка місцева каналізація не підведена до загальної мережі. І як на диво версія виявилася дуже і дуже правдоподібною. Активісти та чиновники побігли з паломництвом у Г. Полонку. Понісся калейдоскоп компрометуючих матеріалів та фільмів де очорнялася ціла сільська рада та її керівництво. Але чиновники, активісти та журналісти принесли цими матеріалами та коментарями все ж більше смороду аніж стара гіркополонківська каналізаційна система. Але потрібно визнати:

Після “полювання на відьом” джерело ~ 5% смороду у Луцьку все ж виявили.

Згодом після чергових тижнів вдихання аміачно-сірководневого смороду на місто найшо прозріння:

1) Смердить або з самого ранку або у глибоких сутінках.

2) Запах поширюється виключно коли вітер дме із заходу чи північного заходу.

3) В околицях Луцька (а точніше – в селі Липляни )є фільтраційна станція, через яку проходить уся каналізація міста.

Що ж таке і як працює станція фільтрації (аерації) каналізаційних стоків…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Очисні споруди у селі Липляни – єдина станція очищення стічних каналізаційних вод, що очищує всі стічні води обласного центру та прилеглих населених пунктів.

Це складний комплекс інженерних споруд, обладнання та комунікацій. Каналізаційні води потрапляють на станцію, проходять очистку і в очищеному вигляді повертаються у природнє середовище. Мулові поля, що в притул із річкою Стир.

Самі споруди побудовані у 1974 році. Проектна потужність станції складає 120 тис. м3 на добу. На сьогоднішній день фактичний обсяг стічних вод, що надходять на очистку, становить ~ 45-50тис м3 на добу. Осад, що накопичується після очистки стічних вод, транспортується (відкачується) на мулові поля для зберігання.

Очисні споруди Луцька функціонують вже понад 40 років. Ані модернізації, ані розмулення чи промивання відстійників і мулових полів не було ще з часів СРСР.

Принцип будь-якої фільтраційної станції нечистот полягає у механічних фільтрах грубої очистки. Чим тонші фільтри тим менше решток і мулу потрапляє у відстійники і тим менше гниє під час відстоювання. Відповідно діаметр фільтраційних решіток прямопропорційно впливає на інтенсивність запаху.

В ідеалі, звичайно, необхідно мати і біозавод для спалення відфільтрованого мулу. Тоді мулові поля не були б переповненими.

Взагалі проблема смороду фекалій в Україні не нова. Запах скажімо на Борницькій (Київській) станції фільтрації точно такий самий як на Луцьких очисних спорудах. От тільки киянам на побудову та модернізацію нової очистки, Японія дала кредит на десятки мільярдів гривень.

Місцеві жителі села Липлян давно в курсі, де джерело смороду. Біля воріт самої станції ми зустрічаємо літнього чолоівка:

– Доброго дня, а ви місцевий?

– Ну не зовсім, народився я не тут.

– Скажіть будь-ласка, а ви часто чуєте сморід.

– Ну звичайно ж!!!

– А це звідки смердить.

– Ну як звідки!?  Звідти! (чоловік показує пальцем на очисні споруди, які знаходяться одразу в нього за спиною).

– А чим смердить, можете описати цей запах?

– Ну чим смердить!? Гамном смердить!!

– Дякую.

Але скептики зауважать: якщо смердить саме станція очистки каналізації в Липлянах, то чому непостійно? Тому що запах, раз у тиждень, двічі на тиждень з’являється від зливу перероблених рештків людської життєдіяльності. Не можуть же вічно тримати стоки в відстійниках. І, звичайно, вдень ніхто не буде зливати їх. Повторимося, це робиться або на самому світанку, або на ніч.

Що робити зі смородом? Застосувати закони гідродинаміки та корабельною помпою розмулити промити застаріле обладнання.

Ми перехопили переговори найвищих осіб у міській раді із можливим підрядником по очисних роботах станції.

Олег Кербалай (директор річкового порту) каже, що міська рада знає про проблему смороду з Липлян і визнає, що розчистка потрібна:

– Як, на вашу думку, можна подолати сморід у місті?

– Можна, звичайно, фурами вивозити цей мул, про те це буде надто тривалий, дорогий процес, до того ж, вантажівки розбивають дороги. І ще питання: куди подіти ці відходи. Вивозити на сміттєзвалище – тоді смороду буде в рази більше. А заводу по спаленню мулу у нас немає. Єдиний і правильний вихід – це підігнати річкою (Стиром) помпу та промити і розчистити споруди. Які не чистилися з часів СРСР.

– Ця ідея реальна?

– Це зробити цілком реально! У нас є відповідне обладнання. Воно вже в процесі монтажу. Ще трохи часу і ми спустимо помпу на воду. Вона достатньо потужна.

– А що мерія каже?

– Скажу відверто: керівництво ради ініціювало переговори та консультації, вони готові до співпраці та готові почати роботи. Ми вже не в перше допомагаємо місту ми регулярно чистимо річку від зламаних дерев та іншого сміття.

 

Звичайно, розчистити ці споруди цілком реально. Оскільки є техніка, сподіваємося, що влада таки елементарно профінансує корабельний транспорт, аби позбавити людей цього фекального жаху.

Підготував Олександр Стеренчук
Злий Дух Смороду

Популярне

Facebook

To Top