Луцьк

Великі розбірки в маленькому Луцьку. Інфографіка

Луцьк

Великі розбірки в маленькому Луцьку. Інфографіка

Про місцевий політикум можна знімати серіал. Навіть сценариста і стиліста не потрібно: герої-депутати настільки самодостатні й виразні в ідеях, переконаннях і тому, як вони за це борються; або домовляються… або налагоджують бізнес соратників.

Роль електорату поволі розігрівають для нас із вами, лучани, доки секундна стрілка щомиті наближається до виборів у міську раду. ВолиньТоп провело розвідку про те, кого обрав Луцьк, і чому в мерії так часто сваряться за ідеї. Версія про конфлікт поколінь втратила вагу одразу, як тільки ми з’ясували, що амбітної молоді у фракціях – обмаль.

Нині стільки згадують про те, “як було за покійного Миколи Ярославовича”, що не зле освіжити, з чого він стартував як міський голова. Микола Романюк у 2010 році балотувався на посаду мера від політичної партії Сергія Тігіпка “Сильна Україна”, яка згодом злилася із “Партією регіонів”. Його підтримували бізнес-магнати Ігор Єремеєв та Степан Івахів.

Вибори-2010  дали “Батьківщині” основу: 24 місця серед 50. На другій позиції за кількістю депутатів  опинилося ВО “Свобода” – 9. “Партія Регіонів”, “Фронт змін” і “За Україну” – по чотири місця. “Наша Україна”, “Сильна Україна” – по два. “Європейська партія України” – 1.

Упродовж першої каденції Миколи Романюка  (2010 – 2015) більше ваги мали неформальні групи, ніж фракції.

Найпотужніша в міськраді фракція – “Батьківщина” розкололась між лідерами Сергієм Григоренком та Андрієм Осіповим. Фракції “Фронту змін” і “За Україну! ” зникли, до групи Миколи Романюка “Рідне місто” додалися депутати, а “Свобода” була єдиною групою, де офіційна та неофіційна кількість депутатів збереглася непохитно.

З’явилася опозиційна група “Новий Луцьк”, активними в якій зарекомендувалися Ігор Поліщук та Микола Дендіберін. У “промерській” групі депутатів також були відомі у цьому скликанні: Микола Яручик, Євген Ткачук, Наталія Бунда.

Фракція “Партії Регіонів” розформувалася вкінці грудня-2014, а влітку-2015 виникла фракція “БПП Солідарність” на основі “промерської” “Рідне місто”.

“Новий Луцьк” ребрендувався в “УКРОП” у грудні 2015 року.

Вдруге Микола Романюк балотувався на пост міського голови від “БПП Солідарність” і переміг Олександра Товстенюка (“Новий Луцьк”). Але на цей раз результати виборів забезпечили перевагу “укропівцям”, до яких після смерті міського голови проявили лояльність “батьківщинівці”.

Зима-2017 поставила під сумнів стабільність системи, що її тримав міський голова. Політичне поняття “стримувань і противаг” втратило цінність, коли поміж депутатами швидко сформувалась неформальна більшість, а опозиція розпорошилася, замість розробляти нову стратегію в умовах кризи. Слова “криза” і “двовладдя” в тому періоді такі ж популярні, як “провокатор” і “тітушка” майданівського часу. Місцеві медії загострювали увагу на абсурдності ситуації, коли секретар міськради повинен ініціювати голосування, яким депутати визнають факт смерті міського голови, а депутати натомість голосують за зміну секретаря.

Рік по тому лідер фракції “Самопоміч” Тарас Шляхтич висловлює власну оцінку:

Ігор Поліщук заявляє, що саме за рік сміливими управлінськими рішеннями вдалося покращити ситуацію в місті з ремонтом прибудинкових територій, розвитком спорту, облагородженням центрального парку, підсиленням соціальної допомоги і навіть менеджментом у ЦНАПі. Його міркування щодо земельних питань і влади можна дізнатися із відео ВолиньТоп. 

Після смерті Миколи Романюка у відставку подали троє заступників: Тарас Яковлев, Сергій Григоренко та Юрій Моклиця. Мовляв, працювати уже не було з ким, частина наближених до міського голови зрадила його принципи. Упродовж року кожен з колишніх заступників спілкувався з журналістами і відкрито про це говорив. Є версія, що тріумвірат вирішив зберегти репутацію, тому зіграв на випередження і вийшов раніше, ніж їх звільнив би новоспечений виконувач обов’язків міського голови. Чисто для статистики: коли в Луцьку не стало мера, фракція “укропівців” налічувала 15 депутатів, славнозвісних позафракційників тоді ще не було і гіпотетично можливість маневру для опозиції існувала.

Згідно з законом, влада мала перейти секретареві Луцькради Юлії Вусенко, але неформальна “проукропівська” більшість проголосувала за усунення Вусенко з посади і призначення Ігора Поліщука. Після трьох місяців роботи і судової тяганини з боку “Самопомочі” Ігор Поліщук подав у відставку, замість нього обрали депутата Григорія Пустовіта – секретар, котрий влаштовує більшість, як казали тоді в кулуарах. “Народний контроль”, “Самопоміч”, “Солідарність”, “Свобода” за нього не голосували.

На візуалізації: депутати, з якими найбільше збігів (65–77%) у голосуваннях має голова “земельної” комісії, найбагатший позафракційник Євген Ткачук.

“Депутати на вихід” підписали майже 8 тисяч лучан

П’ять депутатів голосували за усунення секретаря Юлії Вусенко. Це були: Євген Ткачук  і Олександр Козлюк (БПП “Солідарність”), Костянтин ПетрочукАркадій Соломатін і Сергій Була (“Радикальна партія” Олега Ляшка). Саме їх збиралися позбавити мандата, з допомогою акції “Депутати на вихід”, що тривала в липні-2017.

Щоб уявляти процес, процедура відкликання депутатів така: створення ініціативної групи > збір підписів за відкликання > передача документів до Територіальної виборчої комісії (ТВК) > перевірка дійсності підписів > передача документів партії >  партія приймає рішення.

У Луцьку ТВК припинило процедуру відкликання депутатів. Ініціативна група Артема Запотоцького закликала визнати постанову ТВК (про припинення відкликання) протиправною, адже депутати презентували позицію і програму конкретної політичної сили, коли вони втратили авторитет у власній фракції, взявши участь у незаконному голосуванні, закономірно виникло питання, чиї інтереси вони відстоюватимуть надалі, і як виборець, котрий їх підтримав, зможе відстежити підстави майбутніх рішень?

Головуючий суддя Волинського окружного адмінсуду Валентин Дмитрук постановив відмовити позову в повному обсязі.  Тому обранці досі в раді. Докладніше слово про типологію місцевих позафракційників, їхні статки і політичні шлейфи тут.

Глухий кут – традиційний фінал колотнеч про землю

Анґажованість і невизнання авторитету виконувача повноважень міського голови відобразилась на робочому процесі. Це те, чого ви не прочитаєте в офіційному протоколі сесії. Вибіркова лояльність Григорія Пустовіта провлялася і на наглядових радах і на сесіях. Формально слово отримують всі, але часто незручні питання від опозиції називають такими, що не відповідають темі доповіді. Депутатам, що сформували неформальну більшість, дозволено говорити по телефону на час сесії, ходити з місця на місце, перемовлятися, доки колега доповідає з трибуни. Відеодоказ оприлюднено в репортажі квітневої сесії. Григорій Пустовіт закриває на це очі. Мунвартівці стоять при стіні, зрідка позіхають. Свій потенціал вони проявили лише 28 лютого, коли на сесії грала колонка, депутати штовхалися, а депутат Данильчук жбурнув регламентом у Пустовіта, коли останній відмовлявся відтермінувати розгляд земельного питання, що раптово з’явилося в переліку без належного експертного аналізу. На квітневій сесії Григорій Пустовіт сказав, що тоді мунвартівці боронили техніку луцької міської ради. Техніку відстояли, а землю – ні.

Варто згадати, що це не один земельний скандал із розв’язкою, що зайшла у глухий кут. Луцька міська рада 25 квітня 2012 ухвалила рішення №23/56 (за підписом Романюка), яке надало підприємству Єремеєва “ВЕСТ ОЙЛ ГРУП” земельну ділянку в оренду для обслуговування нафтобази та залізничної колії. Але є одне але: договору не було, як і грошей в бюджеті за оренду. В рішенні Луцькради йшлося, що в місячний термін треба укласти договір. Підприємство затягувало з оформленням документів, і ніхто не зобов’язав бізнесменів укласти договір. Договір не укладений – рішення не чинне, але фірма ділянкою користується. Коли фірму повідомили про втрату чинності рішення, відповіді теж не було, Луцька міська рада скерувала матеріали до Державної інспекції сільського господарства у Волинській області, щоб перевірити законність використання землі, інспекція відправила запит в «Центр» на отримання дозволу провести перевірку, і справа “заглохла”. Рада звернулась у прокуратуру з листом (№ 1.1-9/7021) – прокурори не відповіли.

Президентська фракція в міськраді кришиться на очах

Для порівняння нагадаємо загалом ситуацію на Волині: в обласній раді серед 63 обранців сили “Укропу” та “Солідарності” представлені майже на рівні з незначною противагою “укропівців”. У подібному становищі “свободівці” та “батьківщинівці”. В явній меншості “Самопоміч”.

Голова Волинської обласної ради – Ігор Палиця (УКРОП), заступник – Роман Карпюк (БАТЬКІВЩИНА), перший заступник – Олександр Пирожик (СВОБОДА).У цей період міськрада налічує 42 депутати і 6 фракцій. Сили, що у Верховній Раді є опозиційними, в Луцьку мають більшість. І – навпаки.

Найбагатший депутат міської ради Андрій Покровський підтримує імідж і прапорець “Свідомих” так, ніби це не він у фракції “Солідарності”, а радше фракція в ньому.

Депутат Наталія Бунда у лютому-2017 була цілковито інтегрована в політичне життя Львова, докладніше про її діяльність у департаменті розвитку нелуцької міської ради можна дізнатися з нашого ексклюзивного інтерв’ю. Депутат Авраменко нещодавно вийшов з фракції без коментарів. Лишився лідер Петро Нестерук, відомий скептичністю до рішень “укропівців”, а також бізнесом у сфері спиртних напоїв. Тепер його фракція налічує трьох, як у “Народного контролю”.

З допомогою сервісу lutsk.rada4you.org ми підрахували “збіги” у голосуваннях фракцій за 2015-2017 період роботи. На картинку потрапили показники, що становлять 45% і вище. Це не є спробою виявити конспіративні зв’язки – лише окреслює тенденції мовою чисел.

Серед позафракційних виокремлюється Микола Яручик: він не виходив із фракції, бо не вступав у неї. Балотувався до міськради під політичними знаменами БПП «Солідарність», тому що тогочасне законодавство зобов’язувало мати представництво політичної сили.

Це не один казус бюрократії – після виборів у Луцьку виникли округи без депутатів.

Останні місцеві вибори (2015 року) відбулися за російським шаблоном (його теоретично розробили для виборів в Санкт-Петербурзі) і вийшло так: 23 виборчі округи отримали представництво по одному депутату в міськраді, від семи округів пройшло по два депутати, а 12 округів не отримали жодного. Ці дистрикти стали відомі як «округи без депутатів». Невдовзі виникла і однойменна програма їх підтримки. Вимагаючи “усунення несправедливості” депутат Андрій Покровський запропонував перерозподілювати бюджетні кошти на допомогу мешканцям округів, що не отримали свого представництва. Серед них знаковими є: Центр, Старе місто, Завокзальний, Луцькпластмас. На схематичній мапі округи без депутатів позначені зеленим:

Коли наприкінці вересня-2017 йшлося про презентацію такої ініціативи, то відкрито підтримали депутати поза фракцією “Солідарності”, серед них Микола Федік (“Свобода”), Алла Надточій (“Самопоміч”), Ігор Поліщук (“УКРОП”), який тоді обіцяв, що округи отримають 2,4 млн грн.

Проте на квітневій сесії (наразі остання у 2018 році сесія) програма “Округи без депутатів” не отримала дофінансування – за пропозицію Покровського проголосувало лише 11 депутатів, а для ухвалення потрібно 22. Депутат Покровський обурився, що обіцянки треба виконувати. Неестетичні оголошення про 200 тисяч гривень для ініціативи мешканців неприкаяних округів на рекламних дошках під’їздів –лишаються.

У масштабах України Луцьк є одним суцільним округом

А разом з ним Волинь налічує таких п’ять. Відповідно, у цьому скликанні Верховної Ради працює 5 нардепів. Луцька освітянка Ірина Констанкевич замінила депутата Єремеєва, коли той загинув, у ВР не приєдналася до жодної з фракцій. Луцьк представляє найменш заможний (за даними оприлюдненої декларації) Ігор Лапін. На візуалізації числа під іменами нардепів означають поділену на 12 (дохід на місяць) суму графи “доходи” із представлених декларацій за 2017 рік.  Причеплена імпровізована медаль у блакитній облямівці – це позиція в офіційному рейтингу нардепів.  Усього 88 сходинок – по одній на душу, як то кажуть.

 

Щодо останніх резонансних новин, які тлумачили протилежно (відповідно до політичного інтересу), новина про обшуки в кабінеті і затримання Олександра Рачкова (один із заступників Пустовіта, що виконував повноваження екс-заступника Григоренка) за вимагання хабара, до якого, за версією поліції, причетні депутат Євген Ткачук, головний архітектор міста Луцька Леонід Герасимюк та представник відділу державного архітектурно-будівельного контролю Юрій Маслюк. Олександр Рачков подав у відставку після цих подій. Тривають слідчі дії.

Який курс перейме “Руїна Луцької міської ради” – покаже час і політична воля фігурантів.

Ближче до виборів з допомогою місцевих медій гарячішатиме протистояння «Приват» – «Континіум», «УКРОП і ко» – «Розпорошена опозиція».  Навіть дрібні конфлікти в міській раді відображаються більше на житті лучан, аніж на рейтингу опонентів.

Принципових політичних питань на Волині, і в Луцьку зокрема, достатньо. Земля, армія, стратегічне партнерство, інфраструктура, пільги – це все циркулює інформаційними жилами нашого спільного простору. Зумисне уникання політики не звільняє нас від її впливу. Правда, вплив різноманітний: буває – потім, буває – вже.

Політичну розвідку підготувала Ярослава Савош, асистував Станіслав Кіріченко

ТОП-5 найзаможніших позафракційників Луцька

Допомагати своїм легко!

Великі розбірки в маленькому Луцьку. Інфографіка

Популярне

Facebook

To Top