Інтерв’ю

“Це байдужість одних і наглість інших” – Олександр Волянюк. ВІДЕО

Інтерв’ю

“Це байдужість одних і наглість інших” – Олександр Волянюк. ВІДЕО

Олександр Волянюк поспілкувався з ВолиньТоп і пояснив деталі поїздки в Росію на форум «Победителей», а також конкретизував свої погляди на історію і сучасну політику.

Олександр Волянюк: «Перша моя поїздка в АТО була авантюрою. Було не лише бажання допомогти, а й інтерес побачити, що там відбувається. Бо як я можу впевнено говорити про щось, чого не бачив на власні очі? Я їздив свого часу по Європі, бачив, як там живуть, а в Росії до того не був. Тим паче, Брянщина – це провінція. Не Москва, як мені приписують. Сісти і поїхати закордон – не проблема. Але коли йдеться про Росію, то це більше морально-етичне питання, ніж законодавче. Тоді не треба кликати мене сепаратистом, бо, як відомо, це особа, яка спонукає до повалення державного суверенного ладу, виступаючи за роз’єднання. Сепаратизмом я не займався. Тоді напишіть, що Волянюк не має моралі, бо сів і поїхав у Росію, ай-я-яй».

Коли ми оприлюднили матеріал про луцький меморіал та відео з кремлівським палацом, ти заявив, що у нас різні позиції. Деталізуй, будь ласка, в чому справа?

Я зрозумів, що між нами є певна прірва. Різниця між поколіннями – це норма, але неочікувано, коли десятиріччя дає настільки велику різницю в поглядах. Думаю, що справа в умовах, у яких ми зростали. Я застав у союзі зовсім мало, ти не застала взагалі. Я пішов до школи, коли одна система руйнувалася, а нова лишень починала становитися, а ти – коли тривало вже нове століття. Усіх народжених в незалежній Україні може об’єднувати думка, що вони не мають зв’язку з соціалістичним минулим держави. Але потрібно нагадувати собі, що «до мене теж жили люди». І ті люди мали теж свої бачення, поняття, підходи до виховання. Ті люди не завжди могли чинити саме так, як конкретно хотіли вони. Чоловіки, народжені до 1973 року включно, коли проходили військову службу в радянській армії, то давали присягу на вірність. Не Україні, а тій державі. То що, їх тепер теж проголосити зрадниками? Була війна, в якій українці були задіяні і як партизани, і як повстанці. Я не виступаю проти сімей тих, чиї пращури відстоювали ідеї Бандери, Мельника чи Бульби-Боровця, і навіть казав про таке підпілля у Брянську, але треба розуміти, що були й інші сім’ї, і в них теж була своя історія. Її не можна просто взяти й вирвати як сторінку з підручника.

Але чи виправдовує цей підхід, коли в сучасному Луцьку є профілі Джуґашвілі і Лєніна з написом «Наше дело правое – мы победим»?

Була медаль така. Ти ж цього не заперечиш, бо це історичний факт. І можна це позиціонувати як пам’ятку історії про ту добу, а не пропаганду.  Воювати з пам’ятниками це як воювати з вітряками. Не подобаються пам’ятники посеред міста – візьміть і завезіть їх у якесь поле, зробіть меморіальний комплекс з ними. І хай будуть там. Думаю, знайдуться люди, які будуть дбати про це на добровільних засадах. Не люблю крайнощі, коли створюють вождя. Лєніна знесли, то хіба треба ставити нових ідолів?

Совєцька влада мала репресивний апарат щодо українців і це теж факт.

Колись люди їхали втікаючи від радянської влади, емігрували вчені люди, патріоти, щоб їх не репресували, не завезли в Сибір, а нині вчені люди їдуть по закордонах, бо держава створила для них умови, в яких не можна ні розвиватися, ні жити. Багато є сімей, які прагнуть, щоб їхня дитина вчилася, стажувалася закордоном. І бажано, щоб вона там же й освоїлась та сюди не вертала. «А я вже тут якось доживу, це ж Батьківщина». Оце та ідеологія, що панує в головах.

Засуджуєш їх?

Ні, в жодному разі не засуджую цих людей. Я намагаюся розуміти інших, навіть опонентів. І є ті, до чиїх думок я справді дослухаюся, хоча вони можуть про це навіть не здогадуватися, бо номінально ми в різних таборах. Засуджую я радше владу, яка загострює цю ситуацію, президента, який зайнятий розвитком свого бізнесу, а не держави, нардепа від Луцька, який досі не пролобіював питань міста у Верховній Раді.  Поки в нашій державі панівна ідеологія корупційна, а не політична.

Що таке корупція?

Це байдужість одних і наглість інших.

ПЕРШЕ ВЕЛИКЕ ІНТЕРВ’Ю ПІСЛЯ ТИШІ: ЕКСКЛЮЗИВНЕ ВІДЕО ВОЛИНЬТОП

“Патріоти – це ті, хто лишилися тут, на цих роботах, які працюють за копійки і не втікають, і зводять кінці з кінцями”.

ПРАВА НА КОНТЕНТ НАЛЕЖАТЬ СПЕКТР МЕДІА ГРУПІ. Розповсюдження даного відео можливе лише з активним посиланням на сайт правовласника: https://volyntop.com/

 

Також цікаво: Оксана Кісь про політику пам’яті, луцький краєзнавець і ньюйоркська дослідниця про СРСР і сучасну Росію, ВолиньТоп про Луцьку політику в масштабах України.

Сергій Лис та ньюйоркська дослідниця про права людини і “Міжнародну Амністію”

Великі розбірки в маленькому Луцьку. Інфографіка

“Це байдужість одних і наглість інших” – Олександр Волянюк. ВІДЕО

Популярне

Facebook

To Top