Інтерв’ю

Наша музика приходить від дуже потужних сил, – Дмитро Дяченко

Інтерв’ю

Наша музика приходить від дуже потужних сил, – Дмитро Дяченко

Важкі ритми, таємнича атмосфера та стан напівтрансу – це новий рок-гурт «MOTANKA» з Луцька. Однак лучани мають нагоду почути їх набагато рідше, ніж іноземні слухачі, адже хлопці живуть і створюють музику в Німеччині. 

Про те які відмінності в роботі музикантів на Батьківщині та закордоном, а також звідки у мелодіях групи містичні мотиви в інтерв’ю інтернет-виданню «ВолиньТоп» розповів барабанщик «MOTANK’и» Дмитро Дяченко.

Хто такий Дмитро Дяченко?

Дмитро Дяченко –  учасник гурту «MOTANKA». Барабанщик, перкусіоніст. Я  фанат своєї справи, як і всі інші учасники команди. Більшу половину життя займаюся музикою, люблю грати на сцені та відвідувати концерти улюблених гуртів. Бачу себе лише у мистецтві. Прагну творити та пізнавати себе і світ навколо себе за допомогою музики.

Захоплююся езотерикою. Обожнюю вивчати історію та древню культуру нашого народу, там знаходжу безліч загадок, таємниць та відповідей на різні духовні питання. Я абсолютно не вживаю алкоголь, алкоголь ніяк не розвиває людину. Понад 10 років є вегетаріанцем – люблю і поважаю життя тварин. Неймовірно люблю природу, особливо нашу волинську. Природа та її образи з дитинства сформували моє світосприйняття. Я знаю, що я є одним цілим з нею, вона завжди чує мене, а я прислухаюся і до неї. Безмежно люблю річку Стир, і провів своє дитинство на її берегах. Завжди можу годинами милуватися, вдивлятися у темну воду, бачити всю глибину і красу ріки. Обожнюю фільм «Аватар», я вважаю, що це яскравий приклад взаєморозуміння між природою планети та її жителями.

Останні роки я дуже сильно заглибився і закохався у напрямок музики такий як «Black Metal», можна сказати, що доріс до розуміння цього напрямку. Скажу чесно, що це безмежний світ, і коли ти його відчув, вже не хочеться повертатися до звичайного. Український «Black Metal» рахується одним з самих атмосферних і містичних. Є надзвичайно круті гурти, які є відомими закордоном.

 Останні роки я дуже сильно заглибився і закохався у напрямок музики такий як «Black Metal», можна сказати, що доріс до розуміння цього напрямку. Скажу чесно, що це безмежний світ, і коли ти його відчув, вже не хочеться повертатися до звичайного. Український «Black Metal» рахується одним з самих атмосферних і містичних. Є надзвичайно круті гурти, які є відомими закордоном.

Виступ на конкурсі «SPH Band Contest» у Берліні, Німеччина

 

Спочатку ти з Віктором і Анатолієм Жалніними та Сергієм Ходорчуком грали в групі «InvisіbleExistense», потім ваш гурт називався «Forkida», тепер – «MOTANKA». Чому так часто змінюєте назву і чи змінюється разом з тим музика?

Щодо змін назви гурту. До речі, ти ще не згадала про «DoubleFlash» (посміхається). То все має свою логічну причину. Період, що охоплює всі роки нашої творчості, а це з 2004 року і до наших днів, становить 13 років. І за цей час ми зазнали величезних внутрішніх змін, змінювалося бачення гурту, його напрямок, стиль виконання. Ми вчилися багатьом речам одночасно. На нас дуже сильно впливала творчість всесвітньо відомих культових гуртів. Перші роки ми дуже тягнулися до гуртів з США. Робили кавери, перегравали їхні пісні, і це нам дало базовий розвиток. Час минав, ми змінювалися, робили якісь висновки, набували досвіду, ставалися різні життєві ситуації. Почали з’являтися свої пісні та композиції. Це був також тривалий період, який необхідно було пройти, та який лишив після себе результат. Зміни назв відбувалися якось в потрібний момент, невимушено. Та у 2016 році, наш гурт пережив ніби переродження, і тоді з’явилася «MOTANKA».

Отож зараз «MOTANKA». Розкажи про неї: що це за група, у чому ваша фішка, для кого граєте і чому саме «MOTANKA»?

«MOTANKA» – це музичний гурт, що просто весь складається з містики та магії. Одного сонячного дня (це був листопад 2015 року) ми з друзями Анатолієм Жалніним, Сергієм Ходорчуком та Віктором Жалніним відчули, що вже готові до чогось значно серйознішого та глибшого ніж просто творити звичайний метал. При зустрічі обговорювали творчі ідеї та бачення чогось нового. І під час розмови про нашу нову музику за вікном вдарила блискавка і прогримів грім, зірвався сильний вітер, і почався град, і сніг. Це тривало пару хвилин. Ми зрозуміли, що це все не просто так. Трошки згодом такі речі відбувалися знову. Про те, що ми хочемо, і яка буде музика ми самі ще не знали, навіть не здогадувалися. Стали відбуватися загадкові події навколо нас, ми не могли знайти пояснень, всі обставини складалися заради того, щоб наша творчість була проявлена на світ, і ми почали роботу над першими піснями. З грудня по лютий ми поринули у творчий процес та працювали щодня без вихідних з ранку і до півночі. Почали з’являтися пісні. Ми відчували, що це щось дуже особливе, щось таке, що має велику силу. Інтуїтивно обирали мотиви та темпи, музика трансформувалася у енергію. До того ж доповнили різними етнічними інструментами.

У «MOTAN’ці» є характерна ознака – це звук цимбал. Та головна фішка, що наша музика не схожа на іншу. Саме чому «MOTANKA»: одного разу я був на озері Світязь та натрапив на стареньку бабусю-майстриню, яка продавала ляльки-мотанки біля лісу, і я просто був зачарований красою тих ляльок. Я відчув щось дуже незвичне, коли дивився на них. Я відразу вирішив, що хочу мати свою ляльку-мотанку. Бабця сказала, що я мушу сам обрати ту, яка на мене ніби «дивиться». Бабця розповіла про те, що таке сама лялька, як її роблять, що вона прийшла до нас з далекого минулого, ще з дохристиянських часів, і що під час мотання мотанки вона читає молитви. З того часу я завжди мав при собі ляльку. Під час чергової репетиції у мене чомусь виникло бажання бачити красу ляльки в процесі гри, і я примотав її до однієї зі стійок в барабанах. Лялька, яка була завжди перед очима, надихала настільки сильно, що ми всі відчули її енергетику і силу. Через пару днів на моїх стійках було вже чотири ляльки-мотакни, всі різні та по-своєму загадкові. Вони одночасно мають щось моторошне в своєму погляді хрестом. Ми вирішили, що відтепер мотанки завжди супроводжуватимуть нас і наші виступи. Всі концерти були лише у супроводі наших мотанок. На сцені вони створюють особливу атмосферу. Виступ перестає ставати чимось звичайним…. Через місяці праці з новою музикою, ми з друзями вирішили так і назвати наш гурт в честь ляльки-мотанки – «MOTANKA».

Одного сонячного дня (це був листопад 2015 року) ми з друзями Анатолієм Жалніним, Сергієм Ходорчуком та Віктором Жалніним відчули, що вже готові до чогось значно серйознішого та глибшого ніж просто творити звичайний метал. При зустрічі обговорювали творчі ідеї та бачення чогось нового. І під час розмови про нашу нову музику за вікном вдарила блискавка і прогримів грім, зірвався сильний вітер, і почався град, і сніг. Це тривало пару хвилин. Ми зрозуміли, що це все не просто так. Трошки згодом такі речі відбувалися знову.

Серпень видався дуже плідним для гурту. Ви виступали на фестивалі «Бандерштат» у Луцьку, «Woodstock» на Львівщині, «IGA festival» у Берліні та у польському місті Людвін. Поділися враженнями про організацію музичних заходів в Україні та закордоном.

Організація заходів закордоном завжди переважно на високому рівні. Концерти організовуються дуже відповідально та серйозно. Дуже високий рівень підтримки, якісний апарат, достатньо часу на саундчек, взагалі, у країнах Європи музичні фести та концерти відбуваються надзвичайно часто. Вони мають багатий досвід саме у цій сфері. Та відвідавши «Бандерштат-2017», ми не відчули різниці між Німеччиною наприклад та Україною, тому що було все на дуже високому рівні. І ще величезний плюс що «Бандерштат» – це фестиваль вільний від алкоголю! Ця норма має бути атрибутом кожного фестивалю в Україні. Взагалі, в Україні дуже стрімко розвиваються фестивалі, і це дуже чудово.

Та відвідавши «Бандерштат-2017», ми не відчули різниці між Німеччиною наприклад та Україною, тому що було все на дуже високому рівні.

 Виступ на фестивалі «Бандерштат-2017». Фото: Роман Домбровський

 

Чому Ви поїхали творити музику аж у Німеччину? Невже тут (в Україні) все так погано з цим?

Ми поїхали у Берлін. А як кажуть самі німці: Берлін – це не Німеччина (посміхається). Це безцінний досвід, коли ти з малесенького містечка типу Луцька потрапляєш у творчий ураган такий, як Берлін, то відразу божеволієш від побаченого. Це місто є самим дивним містом у світі. Уявіть собі хлопців-музикантів, які все життя фанатіють від «Rammstein», «Slayer», «Deftones», «Sepultura», «Dying Fetus», «October Tide», тут ти тримаєш в руках квитки на концерт свого улюбленого гурту (посміхається). Для нас це було щось казкове і нереальне в Луцьку, а в Берліні ми маємо можливість відвідувати концерти своїх улюблених команд зі всього світу, поспілкуватися з ними навіть. Мені пощастило поспілкуватися з вокалістом «October Tide» Алекстандром Хегкбомом.

Ще в Берліні є можливість відвідувати величезні музичні магазини і спробувати послухати різні інструменти, які нас цікавлять. Там цілі поверхи відведені окремо для гітаристів, бас-гітаристів, барабанщиків. Це рай для музикантів. До речі, ми маємо чудову змогу репетирувати цілодобово і нікому не заважати (сміється). Берлін – це шалене місто для креативних втілень своїх ідей! Всім, хто творчий та має якісь творчі задуми, може сміливо спробувати себе в Берліні!  Та сам процес створення першого альбому для «MOTANKA» проходив в Україні 2015-2016 року взимку і тривав до травня 2017. 90% матеріалу було створено саме в Луцьку. Якщо ти творча особистість, то немає різниці де ти перебуваєш, ти завжди знайдеш можливість творити! Наш гурт відкриває для європейців щось надзвичайно цікаве. Ми хочемо розрушити старі стереотипи про Україну. Тому що багато людей закордоном навіть не знали, що є така величезна країна як Україна. Вважають, що це частинка Росії, взнають, що ми маємо свою мову. Не знали, що Україна – це колиска цивілізації, це земля, з якої тягнеться нитка самої древньої світової історії. Нам так важливо передати українських дух, красу мови, містику нашої культури та традицій. Після наших концертів, коли лунають оплески та овації, дуже приємно чути як ведучі оголошують нас гуртом з України! Українець – звучить гордо!!!

Нам так важливо передати українських дух, красу мови, містику нашої культури та традицій. Після наших концертів, коли лунають оплески та овації, дуже приємно чути як ведучі оголошують нас гуртом з України! Українець – звучить гордо!!!

Виступ на фестивалі “ORWOhaus” у Берліні, Німеччина

 

На які фестивалі мрієш потрапити в якості учасника?

Мені зараз цікаво відвідувати всі українські фестивалі. Саме на своїй землі музика нашого гурту має особливу силу і зміст. Важливо достукатися до серця кожного слухача. Мрію відвідати всі великі фестивалі в Україні, познайомитися з музикантами, подорожувати країною, побачити її. Зарубіжні фестивалі теж цікаві для нашого гурту, та зараз наші серця тягнуться в Україну. Саме зараз українці потребують якісної музики, що надихає, дає сили, пробуджує від сну, дарує віру в себе і в свою землю. Наша мрія – це, щоб музика «MOTANK’и» допомагала людям жити у важкі хвилини.

Саме зараз українці потребують якісної музики, що надихає, дає сили, пробуджує від сну, дарує віру в себе і в свою землю. Наша мрія – це, щоб музика «MOTANK’и» допомагала людям жити у важкі хвилини.

Ви вирішили записати свій перший альбом на плівку. Чому саме плівка?

Перший альбом ми записали в Берліні на студії «Blackstone Studios». Записали його на плівку. Це було зроблено не просто так. Нам з хлопцями дуже пощастило народитися в період аналогових магнітофонів на касетах. Все дитинство і підлітковий вік ми слухали музику на касетах. Перемотували олівцями плівку, записували пісні, переписували по сто разів пісні. Слухали музику альбомами, відчували щось дуже таємниче і загадкове. Музика особисто у мене вдома грала завжди. Я все своє життя з дитинства був меломаном. Я пам’ятаю, як був маленьким, то батьки часто слухали «Enigma», це надзвичайно вплинуло на мої музичні смаки та бачення музики. І через десяток років світ почав переходити на цифрові носії, стали з’являтися компакт-диски. Музика з дисків була якісна, можна було перемикати пісні з першої відразу на останню. Все було так чудово. Але щось ніби було вже не те. Щось зникло, щось було зовсім друге, ми слухали музику і надалі, але вже не було якогось відчуття натуральності. Зникло шипіння плівки, звук став дуже ідеальним, аж надто. Все стало таким прозорим та вигладженим, що вся атмосфера таємнича та загадкова кудись зникла.

Лише зараз ми чомусь почали задумуватися про те, що ж це таке відбулося, почали шукати причину. І виявилося, що вся справа у тому, що музика, яку ми слухали в дитинстві, була записана на плівку аналоговими приборами, і слухали ми її на плівці. А, якщо коротко зануритися у фізику цих речей, то такий метод запису звуку лишає всю енергетику незмінною, і передає слухачу музику в точності такою, яка вона була записана. А цифровий звук вже не несе такого постійного сигналу, він має іншу структуру і мозок не сприймає цифровиий сигнал так як аналоговий. Для нас це стало відкриттям, і однозначно ми вирішили, що «MOTANKA» – це лише плівка! Зайнялися пошуками аналогової студії, навіть у Берліні це було не так просто. Та нам дуже пощастило знайти і студію, і чудового звукорежисера, його звуть Джеріт Хасл. Обговорили всі питання й почали запис. Сам процес запису полягає в тому, що ми записувалися на плівку, грали одночасно всі разом, як на концерті. Записали все практично з одного дубля. Коли ти працюєш у такому стані, де ти не маєш права на помилку, ти робиш свою роботу якнайкраще. Плівка зберегла на собі нашу музику. Всі прибори, що брали участь у записі, були аналоговими. Наша мрія була записатися саме так. Тепер звукорежисер працює над покращенням звуку, виводить останні штрихи. І я надіюся, що дуже скоро будемо презентувати свою роботу.

Зведення пісні «Безодні крик»

Ти писав на свій сторінці у Facebook, що під час концертів ви відчуваєте містичні переживання і контактуєте з духами предків. Знаєш, мені було трохи страшно брати в тебе інтерв’ю

Все правильно – бійся! (сміється)  Так це дійсно так і є. Не ми пишемо нашу музику. Часто буває, що мотиви пісень приходять у снах. Ми контактуємо з духами предків, з астральним простором, й проектуємо у фізичний вимір нашу музику. Наша музика приходить до нас від дуже потужних сил, духів, богів. Це помітно під час репетицій. Виникає дивний стан і ти ніби провалюєшся кудись, і робиш роботу, ніби твоїми руками хтось творить, а ти просто спостерігаєш, і виконуєш їхню волю. От це саме і помічають слухачі на живих виступах. Кажуть, що занурюються у глибокий стан духовних переживань, ніби в тисячолітню давнину, ніби згадують минулі життя, дехто плаче. Є люди, що відчувають, як всередині щось прокидається, ніби пробуджується сила. Це – шаманізм. Для мене моя робота – це духовний шлях, часом відчуваю себе Волхвом. Музика, а саме «MOTANKA», для мене це – храм. Особисто для мене це місце, де я розумію себе і світ навколо. Ця музика допомагає пізнати своє коріння, зануритися у пошуки, перебувати у станах, які не є звичними для повсякденного життя, торкатися невідомого, заходити у безодню незвіданого…

Уяви, що перед тобою зібралися усі Ваші шанувальники , і в тебе є кілька хвилин, щоб сказати їм щось важливе. Що б ти їм сказав?

Кілька хвилин то багато (посміхається). За мене набагато краще все скаже наша творчість. Можу сказати кожній людині: щоб кожен був собою, вірним своїм поглядам та слухав голос свого серця!

А що б сказав людям, які не слухають метал☺?

Не буває таких людей. Якщо є, то я б їм сказав: ей ти, будь мужиком, слухай МЕТООЛЛЛ!!!!!

Автор головного фото: Роман Домбровський

Розмовляла Зю Побережнюк

 

ПІДТРИМАЙ ВОЛИНЬТОП – ДОПОМОЖИ В РОЗВИТКУ НЕЗАЛЕЖНИХ ЛУЦЬКИХ МЕДІА!

Наша музика приходить від дуже потужних сил, – Дмитро Дяченко

Популярне

Facebook

To Top