Інтерв’ю

“Не всі мрії мають справджуватися, доки ти себе шукаєш” – Віка Іванова

Інтерв’ю

“Не всі мрії мають справджуватися, доки ти себе шукаєш” – Віка Іванова

Лучанка Віка Іванова працює кадровиком, пізнала на собі особливості державної і приватної роботи. Про чоловіків та жінок, образ Луцька, стереотипи про карєру і те, що робить настрій по-справжньому, вона розповіла для ВолиньТоп.

Коли була студенткою, у тебе була мрія?

Я навчалася на географічному факультеті. Звичайно, проходила педагогічну практику і мій диплом свідчив, що я можу вчителювати, але сама до цього не тяжіла. Знаєш, якщо іти у школу і мучити дітей тільки тим, що це для тебе небажана робота, то краще не тривожити ні себе, ні майбутніх учнів. У студентський час я мріяла про власну турфірму і ще знала, що не буду працювати на повну ставку вчителькою географії.

Ця мрія все ще актуальна?

Уже ні. Мабуть, будь-яка мрія гарна і така злегка чарівна, доки справа не дійде до тверезого аналізу. У моєму випадку – аналізу ринку. Сфера послуг дуже розвинулася. Коли люди обзавелися смартфонами й у мережі з’явилося ще більше всіляких віртуальних екскурсій та оцифрованих даних, виникла тенденція “сам собі турфірма”. Не кажу, що це неприбутковий бізнес.

Але на якомусь етапі я відчула, що мрія зникла. Спершу було трошки страшно. Ніби я мала маячок і знала, куди йти, а зараз він щез і ось я така. Але коли не можеш подужати проблему, можна змінити своє ставлення чи хоча б спробувати. Я це сприйняла як нову сторінку. Тобто я вже не мрію про турфірму, але це не ставить хрест на бажанні таки мати власну справу. Можливо, не пов’язану з туризмом, можливо, трохи згодом, але це не забороняє мені мріяти взагалі.

Що тебе здивувало за час роботи з людьми?

Дуже разючих випадків не було ,але зауважила для себе таку цікаву річ. Люди, які вже трохи попрацювали, скажімо ,які були при посадах, хай навіть маленьких, шукаючи нове місце роботи мають зі собою страхи. У когось більше помітно, в когось менше. А ось ті, для кого ця робота буде першою, нічого не бояться. І більш відкриті.

У цій розмові буде багато узагальнень. Як гадаєш?

Якщо говорити про кадри і статі, то, звісно, так. Але ми в жодному разі не стверджуємо, що це спрацьовує для всіх людей і у всіх випадках. Я не вважаю себе експерткою, щоб категорично клеїти ярлички. Хоча мені здається, що справжній експерт навіть у критиці буде тактовним і некатегоричним.

Тоді розпочнімо. Керівник-чоловік і керівник-жінка.

Практика показує, що в рази менше клопоту з керівником-чоловіком. Вони не перенапружуються через дрібниці, більші візіонери, можливо, саме через це їм можуть дорікати недостатньою скрупульозністю, але водночас із керівником, який сприймає речі глобально, легше знайти спільну мову саме щодо цінностей, ідей. Помічала у компаніях такі тенденції, коли генеральний директор – чоловік, а виконавчий – жінка. Непогана практика: він надихає і скеровує, вона контролює і організовує, так умовно кажучи. Бо там, де є два представника однієї статі, там більша імовірність прихованої, моментами навіть підсвідомої, конкуренції. А люди протилежних статей у робочих справах розуміються добре, за умови, що не засліплені гендерними упередженнями.

А хто більше жартує?

Мабуть, більше грає роль темперамент людини і той досвід, який сформував її обличчя саме таким, а не інакшим. Мені пощастило певний період життя працювати часто перетинаючись з чоловіками-начальниками. Деяких досі згадую з усмішкою за їхню привітність і легкість навіть коли в стресі здається, що справа йде до катастрофи.

Натрапляла на керівників-жінок, якими можна захоплюватися?

Так, Я зрозуміла, що жінка, яка правильно обрала свій шлях, ніколи не буде дратівливою стосовно колег, не потерпатиме від надмірної напруги та й взагалі атмосфера довкола неї буде успішна. Мовляв, вона змогла, а ти поруч, тому зможеш і ти. Так, нам всім відомі пасивні жіночки на бюджетних роботах, де відсидіти з дев’яти до шести і поперекладати папірці зі споважнілим виглядом – окрема місія. Але напротивагу цим випадкам я натрапляла на впевнених у собі жінок, які мають запас життєвої мудрості, чуйності і, до речі, емпатія – це таки більше про керівників-жінок, аніж чоловіків.

Віриш у так звану «жіночу» дилему «особисте життя vs карєра»?

Перебувати в стані пошуку – це нормально. Коли жінка шукає щасливих стосунків і гармонії в особистому житті – теж. Проблеми можуть виникати тоді, коли робота і стає особистим життям.

Це не те, що може зійти за компенсацію. Я вважаю, що коли жінка цілісна, коли вона знає міру своєму часові і вміє правильно відпочивати, то у неї є свій ресурс і джерела для сили, тоді вона не впадає у крайнощі.

 

Коли формувати команду із представників різних поколінь, вік може стати загрозою?

Я б не називала вік загрозою, але працювати у компанії ровесників чи навіть там, де різниця між людьми у межах 10 років значно легше, ніж коли є явні старожили. Звісно, не всім, але старшим притаманно недооцінювати молоді кадри. Водночас молоді люди можуть піддатися стереотипу і не рости далі, втратити мотивацію, бо, в очах «досвідченіших колег», що б вони не робили, все одно вони гірші.

Вік більше свідчить про досвід чи про звички?

Можна сказати – звички. Але питання відносне. У молодшому віці може бути більше і ентузіазму, і амбіцій, бо ще менший запас помилок, але університетський час і перші 5 років після дозволяють набити стільки синців, на скільки наважиться сама людина.

Чим в основному відрізняються резюме аплікантів чи тактика на співбесідах?

Я б виокремила два способи презентації. І це справедливо і для випадку телефонної розмови ,і особистої зустрічі, і письмового резюме. Чому йдеться про презентацію. Кожен роботодавець повинен за обмежений проміжок часу скласти враження про досвід того, з ким, можливо, працюватиме надалі. Те, що люди суб’єктивні, а спогади – мінливі, це ясно.

А от спосіб говорити про свої кращі сторони і досягнення вказує на характер. Є такий тип людей, от він досяг чогось, ну й досяг. А є такий, який буде навпаки припідносити свої маленькі перемоги як щось феноменальне або, принаймні, більш варте уваги, ніж було насправді.

Що можеш порадити?

На співбесіді краще не лукавити, в резюме – не драматизувати. Якщо людина намагається видатися дуже стресостійкою і їй вдасться переконати в цьому роботодавця – лише уявіть, якою мукою буде постійно вдавати не того, ким ти є насправді, в реально стресових і кризових ситуаціях. Може дійти до того, що людина зірветься. Не кажучи вже про погіршення мікроклімату колективу. Одного разу мені сказали, що я надто нерішуча для бізнесу. І знаєш, я аніскілечки не пожалкувала, що не пов’язала себе саме з тою робою. Це було не моє. Так що ще можу порадити не хапатися на вакансію як за останню соломинку. Можливо, ви і ваша робота мрії ще не зустрілися, втім, навіть це не дає підстав розмінюватися на щось, до чого не лежить душа.

ЗВИЧАЙНІ РЕСУРСИ ПРО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ПРОПОНУЮТЬ ШУКАТИ РОБОТУ – НА ВОЛИНЬWORK ВИ ЇЇ ЗНАЙДЕТЕ.

ВолиньWORK – усе для кадрів. Проект ініціюваний ГО Фонд Технологічних Ініціатив. На сайті є пакети публікацій, ціни в рази дешевші, ніж на сайтах загальноукраїнського рівня. Підтримуйте свої компанії і своїх профі! Додавання резюме кандидата для пошуку роботи безоплатне  https://work.volyn.ua/

“Не всі мрії мають справджуватися, доки ти себе шукаєш” – Віка Іванова

Популярне

Facebook

To Top