Луцьк

“Луцьк – підліток, що має гармонізуватися”– Катя Брагіна

Луцьк

“Луцьк – підліток, що має гармонізуватися”– Катя Брагіна

Психологиня Катя Брагіна з дитинства відчувала особливе тяжіння до природи світу і людського характеру. У мандрах вона відкрила характери різних міст і все ж найближчим залишається Луцьк. Ми навіть познайомилися, завдяки Луцьку: на зустрічі про стратегію розвитку міста до 2030 року.

Чому у її баченні Луцьк – це підліток, і як його гармонізувати, Катя Брагіна розповіла в інтерв’ю місцевому інтелектуальному глянцю “Лучанка”.

 

Кого б із персонажів ти запросила на події до хабу?

Ідей маса. Скажу про перші три, напевно, найбільш бажані. Запросила б Ріка з “Ріка і Морті”, щоби влаштував науковий хакатон. Персонажів гри “Don’t starve”, щоб поділилися історіями виживання на дикій природі. І покликала б відьом з книжок Террі Пратчета на жіночі посиденьки (сміється – ред.).

Маєш компроматну історію на психологів?

Напевно, про те, як я проходила тест із малюванням. Потрібно було зобразити тваринку. Взялася малювати лисичку, але мені не сподобалось, як вона вийшла в мене, і я трохи схитрувала, намалювавши дерево. Здаю результат: лисичка виглядає з-за дерева (я-то знаю, що приховав стовбур), а мені кажуть, що це ознака страху, скутості, неготовності відкритися. Мовляв, моя лисичка прихована, значить, і я щось приховую.

От є шаблон. І психологи, скільки б усього вони не знали про тонку організацію людини, все ж часто вдаються до надмірних узагальнень і стереотипів.

Що наразі тебе найбільше захоплює у психології?

Декілька тем, але думаю, що вони вдало переплітаються між собою. У студентський час активно цікавилась булінгом. Тепер бачу певні зрушення в державі через реформування освіти, але теж не можу скласти однозначне ставлення. Ображання, вияви агресії, цькування – це те, що може проявлятися між дітьми, і від дитини до вчителя, і від вчителя до дитини. В основі цілий комплекс проблем, вони як ті заплутані клубочки. Але здатність хоча б уявити себе на місці іншого – вже перший крок до розв’язання.

Ти постійно зустрічаєшся з різними активістами в ході своєї роботи. На що звернула увагу в громадянському секторі Луцька?

Є події, які справді класні і приваблюють багато людей, а є такі, на яких дуже хочеться бачити більше молоді, а її нема. З одного боку, активних людей багато, але все ж певного згуртування і вміння чути одне одного не вистачає. Активісти не мають конкурувати одне з одним за ідеї чи бути скупими на новації. Наше місто повне ентузіастів, але так само є й інша сторона: пасивні люди і ті, хто буде засуджувати зміни у будь-якому прояві.

Так, світ мінливий, але важливо мислити і про покоління, може, навіть на кілька поколінь вперед. Конкурси громадських інціатив, пітчинги проектів і хакатони – супер. А як щодо буденності? Іноді виникає думка, що частина громадсько активних лучан готова підтримувати хороші речі, але в повсякденні не мислить про побутові дрібниці. Те, що визначає статус міста, зокрема, й наше відчуття в ньому.

Відео: “Луцьк без масок”. Правда про наш спільний простір

В емоційному інтелекті не йдеться про співчування на кожному кроці.

Цікавлюся питаннями емоційного інтелекту. Є онлайн-курси про це, видають мотиваційні книжки, але я концентруюся на тому, щоб  розробити свою програму, включно з арт-терапією і різноманітними вправами, орієнтованими на практичне застосування. В Луцька є гарний потенціал, але містянам потрібно навчитися чути одне одного і не розмінюватися на дрібні вигоди, коли на кону суспільний простір.

Якби Луцьк був людиною, як би ти його схарактеризувала?

З дуже багатим внутрішнім світом, повна ідей людина. Не у всьому вправна, не зі всіма здатна порозумітися, можливо, моментами невпевнена в собі, але з великим запасом сили. Луцьк – підліток.

Підліток, який загубився, чи прямує до дорослішання?

Підліток, якому варто і потрібно допомогти гармонізувати себе. Мені подобається стан цієї підліткової мінливості, змін настрою від гіперактивності до спокою й навіть нудьги. Але ці кілька років спостерігаю, як енергія розсіюється. Я не хотіла б жити у місті, де все передбачувано, але й місто з силою силенною початих та незавершених проектів – хіба те, що мотивує?

Луцьк, однозначно, не старіє, але й не дорослішає. Він не такий зрілий, щоб іти повільними кроками до сталих процесів. Я люблю Луцьк як довірливого підлітка, який тяжіє до становлення і шукає кращих прикладів, бажає визнання на своїй арені. Щоправда, йому варто допомогти гармонізуватися, навчити не розпорошувати енергію, хапаючись за перші-ліпші нагоди, а поступово працювати, починаючи з базового, а це, як на мене, екологія.

Відомо, що ти активна поборниця захисту тварин, а власних маєш?

В мене мешкає собака Альма, яка в дитинсві брала приклад з нашої киці Фреї і вмивалася так само. Ще є кицька Буба, вона дуже непосидюча і така сумбурна, тому Буба. Перше ім’я Хорні їй не пасувало. Є наймолодша чорно-біла киця Грібо. І два равлики. Равлики, до речі, виявилися підступні. У мене був равлик із Польщі, коли провозила його в баночці через кордон, то направду не знала, що це контрабанда.  Але він у мене не прижився, бо його з’їли мої. Це не звучить як шовінізм? (усміхається – ред.)

Творість – це те, що в душі. Вік теж

Цікаво послухати у продовження теми:

З яким стереотипом ти стикалася у себе в родині?

Я виростала в сім’ї лікарів і, на щастя, не потерпала від “ти ж дівчинка” чи нав’язування певних ролей. Але був у мене випадок з мамою. Якось вона сказала, що “вже не в тому віці, щоб малювати”. А хто сказав, що вік якимсь чином повинен визначати: займатися тобі мистецтвом чи просто щось спробувати для самої себе?

У нашому хабі регулярно тривають виставки митців. Це надихає. Ось зараз є роботи Ірини Голощапової, вона працює в різних техніках і я радо дещо від неї переймаю. Так, не все виходить. Але чи має образотворче мистецтво робити з нас профі, чиї картини купуватимуть за великі гроші? Теж такий собі пережиток зі школи, коли все оцінюється і мати гіршу оцінку трохи неприйнятно. Творість – це те, що в душі. Вік так само.

Чи реально боротися зі стереотипами?

Думаю, більш ефективно розвивати власну критичність. І не звикати міряти всіх одним мірилом. Якщо людина вбрана у чорне, іноді це просто чорне. А ще не перекладати відповідальність. Стереотип показує “як легше”. Сучасна людина повинна орієнтуватися на більш якісні критерії.

Хочемо бути вільними – будьмо готові до відповідальності за це.

Ще читають: “Будьте вільними”– Марічка Островська

ТАКОЖ ЦІКАВО: ЛУЦЬК-ІДЕЯ: МОЖЛИВІСТЬ ЗНАЙТИ ГРОШІ ДЛЯ СВОГО ПРОЕКТУ Заявку на місцевий спільнокошт можна подати онлайн. Портал містить тестові зразки.

Якщо ви зацікавлені в розвитку громадських медіа Луцька – допоможіть проекту ВолиньТоп

“Луцьк – підліток, що має гармонізуватися”– Катя Брагіна

Популярне

Facebook

To Top