Інтерв’ю

Хенд-мейд – це спосіб бути вільним, – Степан Цимбалюк

Інтерв’ю

Хенд-мейд – це спосіб бути вільним, – Степан Цимбалюк

Про те, що мій давній знайомий Степан Цимбалюк займається виготовленням шкіряних виробів, я дізналася зовсім нещодавно. Знала Степана раніше як громадського діяча, він брав участь у заходах та проектах громадської організації «ЦЕК».

Степан запросив мене у свою майстерню на проспекті Грушевського, 30, де вони разом з дружиною Анною створюють авторські речі зі шкіри під брендом «Коzak».

Про улюблений гаманець, прибутковість хенд-мейду та чому логотип «Коzak» ніколи не стоятиме на екошкірі Степан Цимбалюк розповів у інтерв’ю виданню «ВолиньТоп». 

Хто такий Степан Цимбалюк?

Людина, лучанин, чоловік, майстер шкіряних виробів.

Ти пробував себе у журналістиці, займався громадською діяльністю, тепер виготовляєш аксесуари зі шкіри. Як прийшла ідея розпочати власну справу?

Чесно кажучи, я навіть не знаю з чого почалося це все і чому ми вирішили цим зайнятися… якось захотілося зробити щось для себе, захотілося зробити щось своїми руками. Для себе це не значить, щоб мені носити, а виключно, щоб розвіятись, як хобі, і це хобі переросло в щось більше. Перший свій виріб я зробив більше трьох років тому.

 

Чим особливі речі від «Коzak»?

Банальна заїжджена фраза, але вони зроблені з душею. Ми робимо речі під замовлення і під людину, тобто кожна людина може внести в нашу лінійку гаманців свої корективи і сказати: я от хочу таке, тільки трохи по-іншому. Тобто це речі зроблені людьми для людей.

Які товари користуються найбільшим попитом?

Гаманці. Звичайно ж гаманці та ремні. Ремні – дуже користуються попитом, особливо в чоловіків. Ми їх виготовляємо такі моцні, брутальні, хоча водночас і гарні. Чоловічих та жіночих гаманців у нас є досить таки широкий модельний ряд, але що найцікавіше, в нас деякі моделі в рівній мірі купляють і чоловіки і жінки.

Тобто стиль «унісекс»?

Так. І всі задоволені, всі щасливі. Вони просто граються з кольорами шкіри.

Що у вас ще можна замовити?

Гаманці, ремені, сумки, візитниці, портупеї, набедрені сумки, клатчі, обкладинки на паспорт, ключниці, ну в нас багато всього.

 

Хто розробляє дизайн виробів?

В принципі, все, що було під цим сонцем, раніше вже існувало, і ми нічого нового не придумуємо. Якось ми разом з дружиною побачили в одних майстрів, в інших майстрів, в третіх-четвертих, в п’ятих, потім склали щось своє, те, що ми хотіли би носити. Тому що, як не як, річ окрім того, що має бути гарна, повинна бути практична.

Скільки часу потрібно, щоб виготовити один гаманець: від ідеї до повної реалізації?

Якщо від ідеї, це може зайняти навіть місяць. Ідея – це найтяжче, що може бути. Підготувати його, «вицьомати» – щоб гаманець був довершений над ним треба сидіти-сидіти-сидіти, довго мучити, переробляти, рвати-розривати, заново переробляти. Але це тільки перший раз. Якщо зробити ідеальний гаманець, вже потім легко, вже потім знаєш що за чим, що як. Але коли я роблю перший раз, тобто авторську розробку наприклад, це може бути тиждень, місяць. Ну бо зробити… 10 сантиметрів туди, 10 сантиметрів сюди, десь відрізати – це вже просто, а от придумати як його зробити, це вже набагато тяжче.

Ідея – це найтяжче, що може бути. Підготувати його, «вицьомати» – щоб гаманець був довершений над ним треба сидіти-сидіти-сидіти, довго мучити, переробляти, рвати-розривати, заново переробляти.

Як ти дізнаєшся про технології виготовлення виробів? Інтернет, старі книги, імпровізація?

В принципі, в більшості випадків – імпровізація, але і дуже велику долю займає інтернет. Старі книги актуальні трішки для іншої сфери роботи зі шкірою – художньої. Бо я працюю в такому вузькому напрямі, банально, виготовляю шкіряні гаманці, а є майстри, які творять. Це шкіра хімічного дублення (показує шматок шкіри на столі, – ред.), а є шкіра рослинного дублення. На шкірі рослинного дублення можна робити тиснення, можна робити малюнки. Це вже мистецтво, як намалювати картину на шкірі – оце клас.

Все інтернет, просто навчаюся в інтернеті, дивлюся як люди роблять, сам стараюсь повторити.

 

Дружина Степана Анна відповідає за спілкування з клієнтами, а також допомагає підбирати дизайн виробів. «Я без майстерні не уявляю життя. Як це прокидатися і нічого не робити – мені треба кудись іти, треба щось робити. Майстерня, вона тут чекає, їй сумно без нас», – каже жінка. 

Чи були якісь оригінальні замовлення або побажання клієнтів, БДСМ-набори, наприклад?

БДСМ-наборів не було, це досить важка штука. Наручники, нашийники, таке бувало. Це не можна назвати оригінальним, для мене оригінальніше, коли людина приходить зі своєю ідеєю сумки і її потрібно зробити, там є де розігнатися. І треба догодити собі, тому що людина приносить фотографію, а робити з фотографії мені нецікаво, я ж не плагіатор, і догодити людині, яка хоче таке, як на фотографії (посміхається). Знайти цей компроміс досить тяжко.

Дай кілька порад як вибрати гаманець на подарунок?

Що я можу сказати про якість – зараз дермантин, шкірзамінник, екошкіра… я не знаю, можна про неї анекдоти складати (іронічно сміється). Екошкіра – це ж не шкіра, це хтозна-що, дермантин, просто названий гарно. Шкіра – це є шкіра, і все, що не шкіра, в принципі, навіть близько стояти не може. Але воно досягло такого рівня, що, наприклад, побачити чи це шкіра чи це не шкіра, я не можу, не розрізавши її. Мені потрібно на зрізі перевірити чи це шкіра чи ні. А от так подивлюсь – шкіра, а виявляється, що ні.

На подарунок? Хмм… Потрібно знати людину, по-інакшому не вгадаєш. Потрібно знати кому ти даруєш, що ця людина хоче, а отак просто сходу – ні! Гаманець це така штука, яка з людиною постійно: кожен день, кожну ніч, кожен раз чоловіки в кишенях носять, жінки – в сумках, але постійно. Якщо подарувати людині те, що вона буде носити тільки з поваги до твого подарунку, але кожен раз дістаючи цей гаманець, вона не буде відчувати радості, це поганий подарунок (посміхається).

 

Під столом у майстерні «Коzak» лежить вівчарка Аза. Протягом нашого інтерв’ю вона спокійно спостерігає за всім, що відбувається. Подружжя Цимбалюків щодня бере її з собою на роботу.

Хенд-мейд – це прибуткова справа?

Хенд-мейд стає прибутковою справою, коли він переростає в не хенд-мейд. Своїми руками заробити гроші… ну я не знаю… в Туреччину поїхати чи ще кудись – неможливо, нонсенс. Для того, щоб якось вийти на рівень, потрібно співпрацювати напряму із заводами, закупляти, наприклад, шкіру не так як я відрізочками, а закупляти її по 100-200 метрів підряд, а це такі нереальні гроші, що я навіть не знаю як вони в людей можуть бути. Так що хенд-мейд – це спосіб бути вільним, але аж ніяк не багатим.

Хенд-мейд – це спосіб бути вільним, але аж ніяк не багатим.

У тебе є улюблена річ, яку тобі навіть самому було шкода продавати?

Чесно? Мені все шкода віддавати або продавати (сміється). Я роблю те, що мені подобається, кожен ранок з радістю йду на роботу. Як можна зробити те, що тобі подобається, і просто так його віддати чи продати? Це от трішки шкода.

А улюблена річ – це гаманець «Отар».  В мене, до речі, є найперший екземпляр цього гаманця, йому вже більше двох років. І це те, що я кожен день ношу з собою, дістаю і відчуваю радість.

 

Я зрозуміла, що ти проти будь-яких шкірзамінників. Але якщо отримаєш таке замовлення, то виконаєш його?

Так, я зроблю, але там не буде стояти логотип «Kozak». «Kozak» – тільки шкіра, тільки якість. Шкіра – це якість. А дермантин полопає, люди його викинуть, я не хочу, щоб викидали «Kozak». Я хочу, щоб це служило людям довгі-довгі роки.

ТОП-5 порад людям, які збираються відкрити свою справу.

По-перше, багато терпіння. По-друге, іти до своєї мети до останнього, навіть, якщо опускаються руки, вже здається, ще трішечки-трішечки і ти готовий здатися… от, наприклад, ти висиш над прірвою, єдине, що тебе тримає, щоб не впасти, це та сама волосинка – все рівно не відпускати руку. Бо якщо здатися… нічого не буде. Я, наприклад, свою майстерню хотів спалити разів 5. Чесно. На початку було дуже тяжко.

В плані маркетингу – інтернет рулить. Хтось казав таку фразу: «якщо в мене буде останніх 15 центів, я побіжу і замовлю собі рекламу». Немає реклами – про тебе ніхто не знає. Ти можеш виготовляти найкраще, що є у світі, найкрутіше, найідеальніше, але якщо про тебе ніхто не знає, в тебе немає клієнтів.

Хороша порада, але я її не дотримуюсь, на жаль, – не забувати жити. Це, напевно, найголовніша порада. Ну, наприклад, кіт кожен раз дивується, що ми додому приїжджаємо.

Ще важливо заручитися підтримкою рідних. Бо якби не наші рідні, у нас нічого б не було, ми би навіть нічого не робили. Наші батьки і наші рідні допомогли нам на початках підтримкою, профінансували, та буквально всім. Найголовніше, щоб був каркас, і цей каркас для нас – це наші рідні.

Найголовніше, щоб був каркас, і цей каркас для нас – це наші рідні.

 

Розмовляла Зю Побережнюк

 

Хенд-мейд – це спосіб бути вільним, – Степан Цимбалюк

Популярне

Facebook

To Top